Намагаюся бути толерантною до людей та обставин. Але зараз з усією повагою до бібліотечних працівників хочу озвучити те, що мене, як людину і авторку, неприємно вражає. Масово посипалися в повідомлення у соцмережах прохання від бібліотекарів з різних областей на кшталт “подаруйте бібліотеці книжки”, “пришліть бібліотеці книжки”. Може, перед ними таке завдання хто поставив – збирати книжки?
Блогери, лідери громадської думки змагаються: хто напише найгірший сценарій для України після приходу Трампа і можливого припинення військової допомоги. Перегони йдуть навколо того, хто налякає більше. У мене перед очима найгірший сценарій промайнув ще в ніч з 2 на 3 березня 2014 року, після того як рада федерації росії ухвалила дозвіл на вторгнення окупаційних військ не територію України.
Оце так оперативність! ЗСУ найкращі! Буквально через дві години після того, як Великобританія надала Україні дозвіл бити своїми далекобійними ракетами Storm Shadow по території Росії, українці без зволікань перейшли до практичного втілення…
Мене все більше тягне не до політичного аналізу, а до психоаналізу. Бо немає ніякої політики, як немає зараз й ідеологій, як таких. Є суцільні рефлексії і спекуляції на настроях виборців. Прокинувся сьогодні з думкою: а чого в свої 78 років хоче амбітний харизматичний епатажний Дональд Трамп?
«Не дивіться вгору»… Хороше кіно, жизнєне. Якраз підходящий вечір, щоб його подивиться, саме цими днями вночі до Землі наближається потенційно небезпечний астероїд, бо, мабуть, набридло Всесвіту наше шапіто, то попереджає, що може послати нас к ібеням разом з вотетімвотвсьом…
На моєму і Жориному обійсті росли сливи одного сорту — великі, гіллясті, ще прадідівські. Схожі на «угорку», але не «угорка». Крупні і смачнющі! Особливо повидло з них — бомба! Сливи були пізні, дозрівали аж у вересні.
Маємо нову художню книжку, в якій є спроба відтворити біографію Павла Тичини (Ярослав Карпець. Феєрія Духу. Київ. 2024. 220 с.). Художні біографії завжди цікаво. Тим більше, такі складні й неоднозначні постаті як той же Тичина, який мав талановитого апологета Станіслава Тельнюка і до якого звертався в своїй творчості Павло Загребельний.
Виявилося, що Байден, давши дозвіл на використання Атакамсів по російській території, обмежив це Курською областю. Знову забракло яєць. І чого він досі боїться? Вже скільки разів ЗСУ переходили, накреслені самими американцями, червоні лінії і що? А нічого — сцить @уйло. Спасибі хоча намагається використати виділені кошти на повну котушку.
Є інформація, що дозвіл на використання Атакамс по росії Байден дав 14 листопада. А перед цим — 13-го Байден зустрівся з Трампом. Гадаю, перекладачі для розмови їм не знадобилися і формат віч-на-віч було реалізовано. В колі своїх і на публіку Трамп може обурюватися і дивуватися рішенням про удари ракетами. Але метод «злий поліцейський-добрий поліцейський» – ну, дуже випирає.
Читаю таке: «У Франції до 1956 року дітям давали в школу по півлітра червоного вина…». Я народився трохи пізніше, і далеко не у Франції. В школу мені не давали нічого! А щоб випить вина, то це треба було дождаться, доки всі поснуть вночі…
