Путін думав, що розведе Трампа, але щось пішло не так. Головна тема останніх днів — заочний діалог Трампа і Путіна. Трамп зробив йому конкретну пропозицію: 30-денне припинення вогню. Україна погодилася. А от Путін, замість відповіді, почав включати класику жанру: абстрактні розмови, туманні формулювання, які ні до чого не зобов’язують, але створюють ілюзію «готовності до миру».
І тут найцікавіше. Всі звикли, що Трамп любить говорити дурниці, але є одна річ, яку він робить завжди: виконує те, що обіцяє. У випадку з війною в Україні це працює так само. Коли він ще під час виборчої кампанії заявляв, що Байден тільки затягує війну, постачаючи зброю, а він усе вирішить за один день — це звучало як дешевий популізм. Але зараз ми бачимо, що він реально діє так, як заявляв.
Ще пів року тому він казав: якщо Україна не погодиться на мир, вона втратить військову допомогу. Якщо Путін не погодиться — він отримає бомби та санкції. Це здавалося політичним блефом, але зараз все саме так і відбувається. Як тільки Україна погодилася на перемир’я, США миттєво повернули постачання зброї, відновили повний обмін розвідданими і ввели нові санкції проти російської нафти.
А тепер питання: що зробив Путін? Правильно, почав їздити Трампу по вухах. Його відповідь — класична спроба уникнути прямого «ні», але й нічого не пообіцяти. Бо формат запропонованої угоди передбачав безумовне припинення вогню. І Путін це чудово розумів. Однак він зробив усе, щоб не виглядати тим, хто відмовляється. Він почав торочити про «деталі», «нюанси» і «консультації». Але є один нюанс: якщо на першому ж етапі хтось починає висувати умови, це означає лише одне — він не хоче припинення вогню. Він хоче зберегти можливість далі воювати.
Саме тут і почалася найгучніша частина вистави. Оскільки відмовити Трампу напряму було неможливо, Кремль пішов на типовий розвод: вигадати якусь історію, яка дозволить Трампу оголосити про свою перемогу, не отримавши нічого реального. Так з’явився фейк про «тисячі українських військових, оточених у Курській області». Трамп пише, що, мовляв, «по його проханню» Путін погодився помилувати їх і відпустити.
Звучить красиво, але є маленька проблема: ніякого оточення не було взагалі. Це чистий кремлівський фейк, створений для того, щоб Трамп зміг публічно заявити про свою «дипломатичну перемогу». Бо коли немає реальних домовленостей, треба хоч щось придумати.
І тепер ми підійшли до ключового моменту. Якщо Трамп реально купив цю туфту — значить, його розвели. Якщо ні — значить, він просто використовує Путіна у своїй грі. І тут важливо подивитися не на слова, а на дії. Трамп міг би заявити: «Окей, раз Путін проявив добру волю, я знімаю частину санкцій». Але цього не сталося. Навпаки, санкції тільки посилилися, а Україна отримала більше зброї. Це означає лише одне: Трамп не ведеться на цей цирк і не збирається здавати свої позиції.
Зараз Кремль в дуже неприємній ситуації. Вони розраховували, що зможуть тягнути час і годувати Трампа обіцянками так само, як вони це робили з європейськими лідерами. Але поки що виходить навпаки — Трамп реально тисне. Якщо так піде далі, то «улюблений кандидат Кремля» може стати для Росії ще гіршим, ніж Байден. Бо Байден, можливо, і дозволяв Росії грати в цю гру, але Трамп, судячи з усього, буде добивати.
І тепер головне питання: як довго він буде терпіти кремлівську локшину? Якщо Путін продовжить свою тактику «розмов про деталі», США можуть піти на радикальний крок — дати Україні ще більше зброї і ще жорсткіші санкції. А якщо Трамп дозволить Путіну затягнути ситуацію без наслідків — це означатиме, що його все ж таки розвели.
Але поки що схоже на інше: Трамп насолоджується тим, що Путін вимушений його підлизувати, але водночас тисне так, що Москва вже почала задихатися. І якщо хтось думав, що він стане для Кремля «корисним ідіотом», то зараз цей «ідіот» уже відправив кілька GLSDB прямо в тил російській армії.
Далі буде. І якщо Кремль вирішив, що може тягнути час — він дуже скоро отримає відповідь, яка йому не сподобається.
Ігор Савчук
