Проголошена на тижні відзнака за найгірший опис сексу «Золотий Хрін» — нелегітимна. Як і 99% того, що пишуть ті, хто називає себе українськими літературними критиками. Чому?
Уявіть, наприклад, виборчий процес.
Є кандидати, хай навіть не дуже представницькі, яких раптом не допустили до виборів. Ні, вони нічого не порушили. Вони такі самі громадяни. Просто комусь не подобаються їхні фейси. Ти, наприклад, рудий — нафіг. Ти клаповухий — нахер. Ти товстий — геть.
Або електорат не прийшов, зі 100 виборців проголосувало 8. Проте вибори назвали такими, що відбулися.
З «Хріном» — те саме.
Я назву щонайменше 20 (прописом — двадцять) книжок українських авторів, які видавалися протягом 2017 року, мають право бути прочитаними і, що важливо, описують секс значно гірше запремійованого Любка Дереша. Питання: якого милого чи якого лисого, так звані, критики не освоїли ВЕСЬ масив сучасної української прози, а підійшли вибірково?
Бо є умовний Вася Пункєн, який теж пише книжки — і його описи сексу не якийсь там «вставлений клинок» чи сакральне «повняве сраченя». Але ні, літературний критикам в Україні ЛІТЕРАТУРА — по хріну.
Ох, не написала пані Забужко про свій «постріл з пістолета» в криївці 2017 року… Хоча, якби написала, її б не зачепили. І «постріл у криївці» назвали б зразковим описом сексу в українській літературі.
Ні, не легітимний хрін!
Ні хріна не легітимний. Читайте більше, люди, і будуть з вас люди.
Андрій Кокотюха
