Це біля входу до «Голосу Америки» з тодішнім директором української служби Володимиром Біляївим. Того року я вперше приїхав до Сполучених Штатів на стажування. Заходив до редакції, оскільки з Києва передавав їм деякі матеріали. Зокрема, 19 листопада 1989 року передав репортаж про перепоховання Стуса, Литвина, Тихого.
23 травня 1987 року його припинили глушити в Радянському Союзі. А через якийсь час він звучав уже із звичайного кухонного «брехунця», якщо хтось іще пам’ятає, що це таке. Тоді відбулася лібералізація стосунків СРСР і США.
Годі уявити, що це для мене на той час значило. Я стояв на кухні і слухав свій власний голос на хвилях «ворожого» «Голосу» – репортаж ішов у запису. Це означало, ніби початок нової епохи. Радянська імперія відкривалася світові. 1991 року я зміг вперше в житті виїхати за кордон — до Лондона, на запрошення Тараса Кузя, нині політолога, який написав чимало книжок про Україну. Там я читав лекції про події в СРСР.
А 1992 року — поїхав на стажування до США за програмою The National Forum Foundation. І тоді заходив до редакції. Можливо, давав інтерв’ю, але точно не пам’ятаю. У нас з паном Біляївим були ще й неформальні дружні стосунки. Він мене і мого колегу запрошував до себе на дачу — години за три їзди від Вашингтона.
У мене ще зберігся сувенірний артефакт — набір для шиття, який випустили до 50-річчя «Голосу Америки». Я запитував у сьогоднішніх працівників редакції — вони такого в очі не бачили. Фотографій, пов’язаних з Радіо «Свобода» в мене нема. Але для них я надиктовував телефоном новини з офісу прес-служби Народного Руху, яку я створив і очолював. Під час війни в Грузії Радіо «Свобода» і «Газета по-Українськи» скинулися і послали мене висвітлювати ці події. Я робив короткі включення звідти. Протягом кількох років писав колонки для сайту «Свободи». А ще якось брали в мене інтерв’ю після виходу збірника політичних епіграм.
Колись ці голоси ми слухали прикладаючи вухо до приймача VEF, щоб через глушіння чути, що відбувається в світі і країні. Те, про що не писала радянська преса. Можна сказати, що їхня роль у розвал жахливої комуністичної імперії неоціненна.
Друга половина 80-х це була епоха відкриття світу для громадян СРСР, а нині починається епоха відгородження США від світу. Білий Дім Дональда Трампа відмовляється м’якої сили. Практика показує: звідки виходять США — туди заходять всякі репресивні режими. США припиняють бути світовим поліцейським, який пильнує демократію в світі. Боюся, що це обернеться непередбачуваними наслідками не лише для світу, але й для США. Надто багато ворогів бажають звести зі Сполученими Штатами порахунки. Не думаю, що вони не спробують скористатися новими можливостями.
Є надія, що Європа замінить собою США. Але це поки що лише сподівання. Як воно буде — побачимо.
Юрій Луканов
