Цьогоріч вручення Шевченківської премії в Оперному театрі задумувалося, як яскраве видовище, в якому б поєдналися національні традиції і сучасний стиль.
Власне, так воно й було, якщо не зважати на те, що по сцені постійно тягали і налаштовували білий рояль, а паузи від його налаштування іноді були довші за пісню, задля якої його витягли.
Поперед мене сиділи президент Володимир Зеленський з дружиною та свитою, трохи далі – Юрій Рибчинський і Ніна Матвієнко. Решта – лауреати, їхні близькі та нові чиновники з дружинами й коханками.
Вели церемонію Катя Осадча і Андрій Куликов.
З великої кількості номерів із новими музичними командами, включно з електрофольк-гуртом «Go A», що поїде в цього року на Євробачення від України, найбільше сподобалися Джамала і Сергій Бабкін, який заспівав під електрогітару пісню на слова Тараса Шевченка «Якби зустрілися ми знову», музику до якої сам і написав.
Серед цьогорічних лауреатів престижної премії найприємніше було побачити «ДахуБраху», що своїми альбомами й концертами по світу давно заслужили на найвищу національну мистецьку премію.
Здається, в Україні нарешті підібрали формат вручення Шевченківської премії, коли творча інтелігенція і влада сидять разом, дивляться церемонію, і навіть якщо їм не все цікаво, матимуть хоч якесь уявлення про сучасну українську культуру.
Володимир Даниленко
