Ярослава Біжовець народилася в селі Кудрівка Сосницького району. У 2012 році закінчила Кудрівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів із золотою медаллю. Нині навчається на першому курсі Харківського національного університету міського господарства на факультеті «Інженерна екологія міст». Ярослава – чудова господиня.
Разом із сестричкою-близнючкою Катериною створює справжні кулінарні шедеври. Дівчина любить читати, гарно малює, займається волонтерською діяльністю. А ще – пише вірші, такі самі ніжні та жіночні, як і їх авторка. А інакше й не може бути. Недаремно ж юна поетеса з’явилася на світ 8 березня!
Духмяний день
Духмяний день. І сонце пахне м’ятою,
І ллє дощів гарячий водоспад.
Лоскоче небо хмарою чубатою
Такий далекий ніжний зорепад.
Вони удвох. Трава збудила спогади.
Злітають усмішки до верховіть.
І хто вони? Існують тільки здогади…
Вже ними вщерть заповнений весь світ.
Духмяний день. Вони собі цілуються,
Вже п’яні від гарячого вина!
Чудні такі. Ще трохи – і незчуються,
І відлетять. Чия тоді вина?
Кого шукати? Де? В яких галактиках?
Дві різні заблукали тут душі.
Вони зійшлись, як лід поплив у Арктиках,
Лише на мить короткої межі.
Лише на мить. А сонце пахне м’ятою,
І ллє дощів гарячий водоспад.
Лоскоче небо хмарою чубатою
Такий далекий ніжний зорепад.
Дівчина в кімоно
Сакура ронить пелюстки,
У вазі букет з орхідей.
Дарує мелодію вітер,
І пісню співа соловей.
В кімнату заходить дівчина
В червонім простім кімоно.
На ньому – любов журавлина…
В руках вона держить «сіно»*.
Як тільки зайшла – запах чаю
Кімнату наповнив ущерть.
Від нього у небо злітають
Журавлики з юних плечей.
Летять через вікна до сонця.
Дівчина махає услід…
Стіка в порцелянову чашку
З «сіно» темна смужечка літ.
І так кожен день на світанку
В червонім простім кімоно
Заходить дівчина в кімнату.
В руках вона держить «сіно».
*«Сіно» – стиль японського глиняного посуду.
Дощ
Зашуміли верби над рікою,
Прокотився грому темний віз.
Обережно ніжною рукою
Вітер з неба зняв потоки сліз.
Покотились краплі-намистини,
Напоїли землю кам’яну –
І здригнулись віти горобини,
І запахло листя полину.
Всі сади, поля, гаї і луки,
Ледь живі від сонячних навал,
Простягли до неба спраглі руки
Й закружляли радо. Карнавал!
