18 червня 2020 року. Запам’ятаймо цей день, який для усіх українців, орієнтованих на демократичні цінності, став знаковим. «Ми не боїмося!» — фраза, яка злетіла з вуст Президента Порошенка, думаю, надалі стане ключовою у боротьбі за повернення країни додому. Так, саме додому, а не в напрямку до московитів, наших ворогів, куди вперто і затято нас намагається навернути команда популістів та агентів кремля.
Тепер, після кількох годин під будівлею Печерського суду м. Києва («печерного судилища», як гірко-жартома його охрестили в народі), все починає ставати на свої місця.
Петро Порошенко, п’ятий Президент Моєї країни, де я народилася і яку люблю, всупереч заявам його боягузливого і мстивого наступника, не сів за грати. 27 сфабрикованих представниками силових структур справ розсипалися, як попіл. Правда, чекає його ще одна – за Томос і створення автокефальної Православної церкви України, а значить, — незалежної від москви! Нічого, і цей юридичний треш (тобто сміття) опиниться на смітнику.
Це, звісно, радує.
Радує підтримка громадян – між Софійською та Михайлівською площею (а саме тут, на Володимирській, 15, тепер «мешкає» цей «знаменитий» суд), ніде було, як мовиться, яблуку впасти. Перед тим, як увійти в його «пащу», Петро Порошенко подякував присутнім і попросив помолитися, хто як уміє, за упокій душі його батька, котрий два дні тому пішов за межу: «Я третю ніч не сплю. Це дуже тяжко. Тому прошу вашої молитви для нього».
Цинізм, волюнтаризм і брутальність, мов три навіжені сестри, — злилися у тваринному екстазі, музику для якого щойно написала влада. Так, так, та влада, яку обрали українці цілком демократичним шляхом (за сприяння Порошенка!!!) – ось як спрацювала демократія.
Нарід повірив у казку з телевізора, не прочитавши жодної розумної книжки про демократію. «А нам – усе ням-ням», — написав колись такий заголовок до статті мій колега Юрко Василенко. Тоді було смішно. Тепер сумно.
… Пішов дрібний дощ.
«Порох маємо тримати сухим!» — пролунало над людським морем. Із «пащі суду» вийшов Порошенко. Судове засідання перенесене на липень. Зрозуміло, що ніяких «особистих зобов’язань», «застав» і т.д. Тільки вибачення. І вони будуть. А далі, думаю, будуть засідання ЄСПЛ – за наругу мають заплатити.
Парадокс, але по країні топчуть землю сотні злочинців, а на лави підсудних влада кидає волонтерів, бойових генералів, лікарів, музикантів. Тим часом депутати із провладної партії демонструють феєричні збагачення на сотні мільйонів, а уряди «узеленського» – феєричну бездарність. ВВП, який ріс, хоч і незначними темпами, різко котиться вниз.
Отримавши країну із працюючою промисловістю, міцною міжнародною коаліцією, «узеленського» примудрилися все це розвалити. А навіщо, коли патрони з кремля сказали: «назад, пігмей!»
Мріючи подивитися в очі путіну, вбивці тисяч українців, гарант України, її законно обраний Президент, забув подивитися в очі матерям, які втратили своїх синів, дружинам, котрі втратили чоловіків, дітям, котрі залишилися сиротами. А навіщо?! Справді, що він може їм сказати? Хіба те, що «в очах путіна він уздрів мир»?
Ганебного Президента обрали українці, повіривши в телесеріал.
Без відповідної управлінської освіти, без досвіду, без гідності і совісті. У країні йде війна. Вирує епідемія. Гори проблем. І замість того, щоб спільно працювати на країну, як «узеленський» декларував, щоб заручитися підтримкою Порошенка, який йому пропонував підставити плече, наш гарант прагне за всяку ціну посадити попередника, у якого міжнародний авторитет, який зробив для країни набагато більше, ніж усі разом взяті президенти до його каденції. Причому, про це він заявив перед пресою, привселюдно. Ганьба!
Продукуючи цю ганьбу, високопосадовець України №1 зганьбився сам і виставив на посміховище перед усім світом Мою країну. Навряд чи хто зі світових лідерів потисне йому тепер руку. Він забув про закон бумеранга. А жаль.
Я вам, нешанований Володимире Олександровичу, цього не пробачу. Не пробачу брехні, ганьби, зневаги до людей, знущання над Порошенком, волонтерами, вчителями, лікарями, захисниками України!
І за той лютий хаос, що відбувається нині в Моїй країні, відповідальність несете в першу чергу ви, Зеленський!
Алла Кобинець
