Путін — не імператор і не стратег, що мріє про відновлення імперії. Він — звичайний радянський бюрократ, який зробив кар’єру в КДБ і навчився виживати в жорсткій системі, де не було місця для власних переконань. Усі рішення, які він ухвалював за свою кар’єру, були спрямовані на одне: збереження власної влади. І зараз війна для нього — не засіб досягнення якихось зовнішньополітичних цілей, а єдиний спосіб залишитися при владі.
Західні лідери, які шукають можливості переговорів, спираються на помилкове припущення, що у Путіна є певна кінцева мета, заради якої він готовий припинити війну. Але війна для нього не інструмент, а самоціль. У світі Путіна немає перемир’я, немає компромісів, немає відступу. Є лише боротьба за утримання влади будь-якою ціною.
Хто такий Путін і як він прийшов до влади? Виходець із радянської номенклатури, Путін зробив кар’єру в КДБ, а потім опинився у команді мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака. Цей перехід був вкрай показовим: ще за кілька років до того КДБ і демократична інтелігенція існували у паралельних реальностях. Але коли влада перейшла до реформаторів, Путін без жодних сумнівів став їхнім помічником. Для нього не було принципових ідеологічних позицій, не було цінностей — лише адаптація до нових умов.
Коли в 1999 році Борис Єльцин шукав наступника, йому був потрібен не ідеолог і не реформатор, а лояльний виконавець. Саме тому вибір ліг на Путіна. Для нього це був шанс отримати абсолютну владу. Відтоді кожен його крок — це боротьба за збереження контролю.
Чому війна стала основним інструментом утримання влади? З моменту приходу до влади Путін створював систему, яка тримається на страху і насильстві. Спочатку це була Чечня, потім Грузія, Крим, Донбас, а тепер — повномасштабна війна проти України. Усі ці війни мали одну мету: зміцнення влади.
Щоб зрозуміти, чому Путін ніколи не погодиться на реальні переговори, треба подивитися на внутрішню логіку його режиму.
Рейтинг через війну. Коли Росія воює, Путін може мобілізувати суспільство і виправдовувати репресії. Його рейтинг зростав після кожного конфлікту: після Чечні, Грузії, Криму. Але як тільки війни не було, рейтинг падав. Відсутність легітимності без конфронтації. Війна — єдиний спосіб пояснити населенню, чому в країні стає гірше. Без зовнішнього ворога режим неминуче впаде.
Репресивна машина. В умовах війни можна арештовувати будь-кого, хто виступає проти влади. Економічна модель. Санкції та ізоляція зміцнюють контроль над ресурсами, роблять економіку залежною від держави і дозволяють тримати еліти в підпорядкуванні.
Чому Путін не зупиниться? Розраховувати на те, що Росія припинить війну через переговори, — наївність. У цьому конфлікті немає точки рівноваги, яка могла б влаштувати Путіна. Для нього кожен крок назад — це слабкість. Слабкість означає втрату влади. А втратити владу для нього — означає втратити все. Він чудово розуміє, що вихід з Кремля можливий лише в одному варіанті: вперед ногами.
Будь-які поступки, будь-яке перемир’я розглядатимуться в Москві як поразка. Це не заморожений конфлікт, це війна на виживання. І поки Путін живий — вона не закінчиться.
Ігор Савчук
