Багато чого писано про ситуацію в українському ПЕНі. Я нічого не писав, бо не маю жодного стосунку до укрПЕНу. Але, оскільки зрідка в тих дискусіях бачив своє прізвище – маю уточнити. Що таке рідний ПЕН я знав і знаю давно. Саме тому вступати туди ніколи не збирався. Ну, хоча б для того, щоб потім з нього не виходити.
Коли у мене пару років тому виникла потреба членства у цій міжнародній організації – я звернувся до моїх друзів Володимира Некляєва та Світлани Алексієвич по рекомендації, отримав їх і з вдячністю став членом білоруського ПЕНу в екзилі, зареєстрованого у Варшаві.
Маю професійний творчий захист (за потреби) і жодних прискіпливих колупань в моїх текстах, висловлюваннях, дописах в соцмережах і на всіляких сайтах. Хоча за бажання “приколупатись” можна було б. От хоча б за рядок однойменного давнього віршика “якого біса ти приїхала?”
Тому ще раз: не був, не состояв, отже і не виходив та не маю жодного стосунку ні до “кліки” Лося-Винничука, ні до їхніх заповзятих грантогонителів.
Любіть поезію, читайте хороші вірші і буде вам якщо не щастя – то мудрість точно.
Тарас Федюк
