Трамп і Путін говорили дві години. Дві грьобані години, які могли змінити хід війни. Але що в підсумку? Нічого. Нуль. Велика жирна дірка. Бо Трамп – слабак, а Путін – брехливий хижак, який тільки й робить, що знущається з таких, як він. Головна тема переговорів – перемир’я. Трамп пропонував 30 днів тиші. Україна погодилася. Росія – ні.
І ось це головне. Це все, що потрібно знати про “миролюбного” Путіна. Коли Трамп ще тільки розкидався словами, що головне – переконати Україну, що це вона “упирається”, Київ уже погодився. А Москва тупо кинула Трампа, навіть не приховуючи цього.
Я вже неодноразово писав, що Путін без війни – це мрець. Війна – це його кисень, хліб, гарантія, що завтра його не винесуть уперед ногами з Кремля. Тому жодних “перемир’їв” не буде, бо це не просто про фронт – це про збереження влади. Володін у Думі кричав: “Є Путін – є Росія”. Брехня. Правильніше сказати так: “Є Путін – є війна. Нема війни – нема Путіна”. От і все.
Але Трамп вперто не хотів цього зрозуміти. Він думав, що його погрозами про “ми хочемо домовитися” можна щось змінити. Але це не бізнес. Це не хмарочос у Нью-Йорку, який можна продати подорожче. Це геополітичний трилер, де переможе той, у кого міцніші яйця. А у Трампа вони виявилися картонні.
У нього були всі можливості. Просто взяти й сказати: “Окей, Володя, не хочеш перемир’я? Отримай! Блокуємо нафту. Закриваємо Босфор, перекриваємо всі можливі лазівки для експорту. Лишаємо тебе без грошей, без ресурсів, без усього”. Але ж ні. Він, курва, не зробив цього. Не натиснув. Не погрожував навіть.
Міг би залити Україну зброєю по вінця. Міг би передати ті ж F-16, міг би завантажити фронт ракетами ATACMS і “Томагавками”, міг би навіть просто пообіцяти щось таке, чого Кремль реально злякався б. Але ні. Він спробував домовитися. З Путіним. Домовитися. Це те саме, що домовлятися з маніяком, який приставив ніж до горла і каже: “Ну, може я тебе не заріжу, якщо ти мене переконаєш”.
У підсумку він отримав якусь жалюгідну подачку. Путін пообіцяв, що не буде бити по енергетиці. Але що сталося відразу після цього? Російські ракети полетіли на Київ, Харків, Одесу. І це “перемир’я”? Це жарт. Це навіть не обіцянка, це плювок в обличчя.
Бо Путіну це вигідно. Російська нафтова інфраструктура – в сраці. Українські дрони її нищать. Заводи вибухають, нафтобази горять. Він не може їх захистити. І ось тут така пропозиція – давай “перемир’я” на енергетичному фронті! Типу ти нас не чіпаєш, ми тебе не чіпаємо. Тільки от одна проблема – Україна ніколи не била по електростанціях. Вона била по заводах, що роблять паливо для танків, а це зовсім інше.
Усе це виглядає, як чергова операція Кремля “Розведи лоха”. І вона спрацювала. Трамп у захваті: “Я досягнув прориву!” Тільки от його “прорив” не врятував жодного українця від російських ударів. Ринки теж не повірили. Dow Jones пішов вниз. Nasdaq і S&P 500 – теж. Бо бізнес не можна обдурити такими дешевими трюками. Всі бачать, що Путін тупо розіграв Трампа. Всі бачать, що перемир’я немає. Всі розуміють, що це гра в одні ворота.
Трампу потрібен швидкий результат. Економіка США котиться в сраку, інфляція зжирає доходи, інвестори панікують. Йому потрібен мир, бо це стабілізує ринок. Але мир неможливий без реального тиску на Росію. А тиску нема. Є лише тупе “домовляймося”.
Україна має зрозуміти раз і назавжди: на Трампа сподіватися не варто. Він не наш союзник. Він навіть не ворог Путіна. Він просто хлопець, якого Кремль водить за ніс як лоха.
ЄС має підключати свої механізми без США. Європа мусить нарешті включитися, бо ця вся фігня не просто про Україну – це про безпеку всього континенту. Якщо Україну здадуть, Путін піде далі. А поки що – готуватися. До затяжної війни. Бо домовлятися з Путіним – це все одно, що домовлятися з гільйотиною.
Ігор Савчук
