Розповім історію, яка зачепила. Знайома виїхала за кордон. Не одразу після повномасштабного вторгення, десь за рік по тому. Неочікувано й швидко вийшла заміж, оселилася на півдні Франції. І стала проповідувати “успішний успіх”. Усе б нічого, але з “успішного успіху” в її житті по-справжньому успішного було мало (якщо не брати до уваги французького заміжжя).
В Україні жила таким собі вічним офісним перекоти-полем з мінімальним набором умінь, обов’язків і ще меншою відповідальністю. А ось південь Франції їй одразу пішов на користь. Надихнув. Окрилив. Підняв над іншими жінками. Яких вона вирішила навчати, як жити, щоб стати успішною.
Три основні кроки до успіху справжньої жінки. Останнє речення – не сарказм. А назва її тренінгу. Можливо, він цікавий. І можливо, я заздрю. І власне мені було байдуже до історії її успіху, якби днями вона не прийшла у білосніжному пальті під фейсбучний пост іншої знайомої розповісти, що та просто “погано старається”.
Звісно, погано: чоловік служить, на ній двоє дітей-підлітків, залишки сімейного бізнесу, хвора свекруха, мама, яка вимагає садити город, бо ж війна. Та вона старається навіть більш, ніж погано: уже другий рік нігті обгризає за три дні по тому, як зробила свіжий манікюр. А в деякі дні не говорить ні до кого увечері, допоки пів пляшки вина не вип’є. Вино в неї з АТБ, а не з Франції. Хоча манікюр щоразу робить у салоні.
“Перш ніж засуджувати когось, взуй його взуття і пройди його шлях, відчуй кожен камінь, об який він спіткнувся. І тільки після цього говори йому, що знаєш, як правильно жити”. Кажуть, це сказав Далай-лама.
А я скажу так: ніхто так не підтримає одна одну, як жінка жінку. І ніхто не зробить настільки боляче одна одній, як жінка жінці. Ми всі зараз дуже ранимі, виснажені і від того ще більш вразливі. Щодня у наших душах рвуться все нові й нові струни.
То якщо є бодай крихітний шанс не завдавати комусь болю ще важчого, ніж він уже на собі несе, може, варто спробувати не завдавати? Звісно, ворогів це не стосується.
Їм – горіти у пеклі. Синім полум’ям.
Аліна Акуленко