У проекті Чернігівського міського управління культури “Імена у назвах вулиць” говорив про Анатолія Погрібного – професора, доктора філологічних наук, видатного літературознавця, голову Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка, просвітянина, лавреата Національної Шевченківської премії.
Думав розпочати з уривку його радіопередачі “Якби ми вчились так, як треба…”, але пошук у Гуглі нічого не дав і звернення чернігівських колег-журналістів до київської студії Українського радіо також. Це до питання про нашу культурну і інформаційну самість…
Крім біографії Анатолія Погрібного та його заслуг перед українством (зокрема, це й ті його знамениті радіопередачі на захист державного статусу української мови), я говорив і про 
його викладацтво – у нас на факультеті журналістики КДУ тільки лекції двох викладачів закінчувалися студентськими оплесками — Анатолія Погрібного, що читав українську літературу, і Миколи Хмелюка, який читав … російську літературу.
Щодо Хмелюка – не дивуйтеся: Микола Дем’янович знав російську літературу досконало і так само її… ненавидів. Адже йому, політв’язню, не було дозволено викладати українську літературу, тож він читав російську. І показав її справжнє нутро – літературу уніженних і аскарбльонних, літературу лішнєва чєлавєка, літературу бездіяльного Обломова на дивані, літературу малєнкаво чєлавєка Акакія Акакієвіча… Тоді, як всі європейські літератури, включно з українською, за героя мають лицаря – від Трістана до Голлівуду.
Натомість Анатолій Погрібний відкривав нам штучно збіднену українську літературу – скажімо, завдяки йому я заповажав Тичину. Бо після школи з його дурнуватими “партіямиведе” цього не було, а Погрібний показав нам тонкого лірика, включеного в антологію європейської любовної лірики.
А ще – і про це я забув сказати на заході в міській бібліотеці імені М.Коцюбинського – завдяки Анатолію Погрібному школи на Чернігівщині отримали перші комп’ютери. Цьому він посприяв як перший заступник міністра освіти на прохання чернігівської “Просвіти”. Завдяки Погрібному Олешнянська школа була найменована на честь Софії Русової – також за зверненням чернігівської “Просвіти”.
… Власне, тепер за поданням чернігівського товариства “Просвіта” вулиця совєтського героя Авдєєнка в Чернігові і перейменована на честь Анатолія Погрібного.
Василь Чепурний
