Поетіческую поезію після усенічного неспання і думок про одного з борців за народне щастя написав був якось чернігівський волонтер, громадський діяч, активіст Центру прогресивної молоді «Апельсин» Станіслав Тавлуй.
Не братимусь оцінювати сей стіх з точки зору класичних форм римування… Але щодо високого громадського звучання і душевного піднесення – це зразок доброї школи забутого футуризму.
Нині чернігівська обласна організація спілки письменників України помалу сходить на пси, там тепер нема кому слідкувати за молодими дарованіями…
А якби то було раніше, то…
Покійний, на жаль, і багаторічний голова тамтешніх письменників Станіслав Реп’ях пана Тавлуя за таку поезію до Спілки, може б, і не рекомендував, але точно би благав сей талант, не дай Бог, не пропити і в землю не зарити…
Березенко і безсоння
Сонце у шибку стука легенько:
«Доброго ранку вам шле, Березенко».
Водичка із крану чистенька, тепленька
Дякую Богу Стихій — Березенку!
Кава ранкова терпка, гаряченька
Склянка води і Сергій Березенко.
Перша цигарка – закашлявсь легенько
Де ж попільничка? Зачот, Березенку!
Дощик пройшов, на півнеба веселка
Щира подяка, Сергій Березенко!
Велік на старті, дорога рівненька
Хто підлатав? Автодор-Березенко!
А ось Ялівщина — тихо, чистенько…
Хто тут прибрав? Волонтер Березенко.
Стрижень широкий, стрімкий, глибоченький
Хто його чистив? Ігор Шевченко.
Як це Шевченко, чому лиш Шевченко?
Кидав з ним глей і Березенко!
Заграли гормони — до жінки швиденько…
Під ковдру пірнув: «Ах, ти ж …… Березенко!!!»
Дитячі майданчики, Кубок, печенька
Це все Березенко! Це все Березенко!
Щоб сонце сіяло, терпка була кава
Жилося, раділося й жінка кохала,
Чернігівці любі, прошу вас низенько:
Гоніте ви на…й того Березенка!
Станіслав Тавлуй
