— Це іменно зараз, Люба, таке врем’я, що ціняться худі жінки, бо мода така, — каже жінка в кафе свої подрузі.
І за мить продовжує:
— А мода то — блаж, временне. Ти подивися на картіни старих мастєров! Які тоді жінки були в ціні? Такі, як я! І не факт, що воно завтра знову все не поміняється… То чого його мучиться, якшо…
Свою думку вона не встигає закінчити, бо їй якраз принесли сосиски, яйця, два круасана і сирники з повидлом…
Жінка взялась до роботи, вождєлєнно й радостно потерши долонями одна об одну…
Її худа й сумна подруга Люба безучастно жувала пучок рукколи і мовчки дивилися поперед себе, через врем’я і пространство…
Я всігда казав, що в дієті главне — добрий настрій, хороший апетит і висока самооцінка та увєрєнность в собі… А зовсім не руккола…
Віталій Чепинога
