Останні удари вночі по обʼєктах нафто-газового комплексу на Полтавщині і галасливе оголошення Путіним ультра-націоналістичного «Азова» єдиною реальною владою в Україні говорить тільки про одне — перемовинам про перемирʼя, навіть на місяць, кінець. Гора народила мишу. Диктатор заздалегідь в Ель-Ріяді висунув неприйнятні для Європи умови про скасування санкцій. І не помилився. Вони неприйняті.
Хтось втомився від смертей. Хтось втомився від життя. Хтось навшпиньках тягнеться до неба, щоб вчепитися за хмаринку оптимізму. А хтось уже гнеться, щоб зірвати в полі свій останній колосок… Визнач тут середню температуру по палаті. Різні ми. І всі ми в одному човні.
Розповім історію, яка зачепила. Знайома виїхала за кордон. Не одразу після повномасштабного вторгення, десь за рік по тому. Неочікувано й швидко вийшла заміж, оселилася на півдні Франції. І стала проповідувати “успішний успіх”. Усе б нічого, але з “успішного успіху” в її житті по-справжньому успішного було мало (якщо не брати до уваги французького заміжжя).
