Старим шкільним прізвиськом мене покликав якось на вулиці незнайомий чоловік без чотирьох передніх зубів. «Ти мене пізнаєш? Ми разом каталися на велосипедах», — спитав він і, не дочекавшимь відповіді, почав перелічувати давно забуті мною прізвища. Наче радянські копійки вони голосно дзеленчали і падали у порожнє відро, бо відгуку у мене не знаходили.
Я вже нікого не пам’ятав. Потім чоловік без попередження почав розповідати про себе, вперто називаючи мене другом. І я подумав, що друзі – це люди з минулого, які виявляють бажання бути поруч і сьогодні. Якщо ж вони змушені бути поруч, то це не друзі, а співзасновники, колеги, співавтори, співвітчизники, співгромадяни тощо.
Він хотів бути людяним і людяність в його уяві — це вирішувати за інших що їм потрібно. А я звик це вирішувати сам. Тому пішов.
Прикмета
А ви чим плануєте зайнятися на вихідні — прокрастинацією, амікошонством, опортунізмом чи все ж неопозитивізмом? Бо я особисто буду пити пиво. Воно беспартійне і нейтральне. Воно тонізує і надихає. Пиво в Чернівцях це більше, ніж просто напій. Пиво — це громадсько-політичне явище. Як, втім, і кава «еспресо». Але про каву згодом.
Саме тому сумно дивитися на рештки чернівецького пивзаводу, який загубили час і люди. Вони вочевидь не знали, що скоїли. Зараз в Чернівцях користуються чужоземним пивом, бо своє не зберегли.
Чоловіків без бороди в місті все менше. Не цінують гладеньких. Нема пива. Не цінували. Коли ніс свербить, а випить немає чого, пропадає всяка довіра до народних прикмет.
Адекватність
Різниця між адекватною і неадекватною людиною в Чернівцях взагалі невелика. Просто неадекватна людина відразу робить те, що їй хочеться, а адекватна певний час себе стримує. Вони частенько міняються місцями так, що адекватні стають на деякий час неадекватними, а неадекватні – відповідно адекватними.
Чернівецький сомелʼє в зелених штанях, наприклад, в одному закладі на певний час одягає червоні і стає адекватним. А ось неочікувано на мийку підлетів бус на польських бляхах з неадекватним водієм з приміського села. Йому набили пику, він поадекватнішав.
Я загалом добре ставлюся до людей, але людей мало. Тому не поділяю їх за ознакою адекватності. Так вже склалося, бо раніше такого слова в Чернівцях не знали, тому всі були нормальними.
Неповага
Чого тільки в Чернівцях не було! Чого тільки тут не помічали! Тепер у Чернівцях на Театральній площі помітили рідкісні шестиколісні позашляховики Brabus шаленої вартості. Що це? Навіщо це? Ніхто відповіді не знає. Автівки знімають на телефони і старанно постять у мережах. Нема кому підійти і спитати, мовляв, ви чого тут, що потрібно. Уваги? Реклами? По пиці? Розважитися?
Мені особисто такі авто не подобаються, як і більшості чернівчан. Крім того, мені не подобається смак kolи. Кожного разу коли її п’єш здається, що чогось не вистачає. Хочеться її запити звичайною водою і негайно забути той смак.
І про розваги. Чому всі розваги у торгових центрах лиш для дітей? Мені пострибати на батуті і скочити у басейн з кульками часом потрібніше, ніж дітям. А от такі кострубаті авто мене не розважають ні краплі. Місто цими автівками зазнало неповаги. А так тут не можна.
Колись
Колись також було спекотно в Чернівцях. Але мало хто носив сонцезахисні окуляри, бо їх не було, а якщо й були, то носити їх було стрьомно. А шорти то взагалі не носив ніхто. Не було заведено.
Колись також було холодно в Чернівцях. Але мало хто носив дублянки, а пуховики так взагалі ніхто, бо їх просто не було. Колись в Чернівцях також йшли дощі, але мало хто користувався імпортними парасольками, використовували місцеві, виробництва заводу «Кварц», їх вистачало надовго.
Колись в Чернівцях також наставала весна і хлопці масово дарували дівчатам проліски, за якими самотужки їздили у ліс на Цецин, бо квіткових базарів не існувало.
Але, оглядаючись назад, у мене несподівано виникло питання — як люди дізналися про молоко? Навіщо колись якийсь чувак здогадався сіпати корову за вимʼя і хто першим це в Чернівцях зробив?
Про це не писав ні Кайндль, ні Дроздовський. І ми вже про це не дізнаємося, бо не жили тут колись. Ми живемо тепер і нічого не знаємо.
Уточнення
Я пішов з великого сексу. Так люди йдуть, приміром, з великого спорту. Лишилося так, лиш для себе. Перейшов більше на тренерську роботу. Тренінги, лекції, челенджі, співбесіди, воркшопи, круглі столи, спортивне лежання на ліжку. Тобто чисто методично все.
В Чернівцях важливо робити все вчасно, в тому числі і піти. Але піти так, щоб у будь-який момент можна було повернутися, бо секс все ж така штука, яка вимагає особистої присутності.
Пішов і тепер говорю переважно про погоду та інші цікаві речі. І ніколи не пропоную жінкам залишитися. Бо тепер вони нічого не уточнюють. А колись тьотя Фіра, яка торгувала смаженим соняхом на вулиці Руданського, казала: «Якщо мужчина просить вас залишитися, завжди уточнюйте —залишитися незайманою, в дурнях, друзями чи до ранку?»
Володимир Килинич
