Сергій Валентинович Красуцький. 08.05.1965 – 29.03.2025. Мій давній добрий друг, великий авторитет і один із героїв дитинства – з тих, в чиїй присутності зайвий раз рота роззявити не смієш, а натомість ловиш кожне слово. Українець, народжений у Татарстані. Десантник. Майстер на всі руки. Такий саркастичний і єхидний. Такий різкий і непоступливий. Такий… свій, попри його складний характер.
Йду вчора вулицею. Вискакує руда собацюра. Як теля завбільшки. Гавкає, гарчить, зубами клацає, наскакує… Тітка з-за паркану: «Не бійтеся, воно не вкусе!» А оте «воно» виглядає так, що запросто може перекусить корабельну цеп. І якорь…
19 грудня 1984. Чернівці. Клуб творчої інтелігенції в будинку культури тодішнього Першотравневого району (в народі «Шепетівка» Семена Цідельковського). У час андроповсько-черненківської ідеологічної задухи вечори-феєрверки у клубі Цідельковського були якимсь шаленством свободи духу і трохи навіть свободи слова. Принаймні поетичної.
Оце дістався зі столиці і завмер біля хвіртки батьківської хати – уже чужої. І враз пам’ять, як на екрані, повернула спомин у дитинство, молодість: Боже, скільки разів туди-сюди проходив через неї! Особливо, в шкільні та парубоцькі безтурботно-щасливі часи, скільки слів розчарування, радості і болю вислухала, бо, перед тим, як ступити на подвір’я – заспокоював душу і серце перед нею, як перед іконою.
Отож, сталося. Нашому славному Корифею українського поетично-пісенного цеху виповнилося 90! Не кожному дається такий привілей – дожити до цих літ у фізичній активності, бадьорості духу і при ясності розумі. Я дуже радію за Вадима Дмитровича, що він свій ювілей зустрічає не десь, у забуттті, а на сцені, – серед своїх колег і творчих друзів, які щиро люблять його і шанують за мудрість, за відвертість і за Талант.
Йти попереду,
Йти без упину –
Високо й гордо
Нести чоло…
Ладен згоріти
В темну вуглину,
Лише б від цього
Світліше було.
(Вадим Крищенко. Тепла прорість. Київ. 1963)
Міжнародна ситуація в світі не те що напружена, а просто гнітюча! Росія і її президент путін спровокували війну і політичну кризу у світі, а Дональд Tрамп з приходом до влади у США підсилив і продовжує її підсилювати. 2-го квітня наберуть чинності нові тарифи США на товари з ЄС. Торгова війна набере нових обертів.
Вже третій день на головній сторінці однієї з найвпливовіших газет світу висить стаття Адама Ентуса «Партнерство». Прихована історія ролі США в українській війні. Серед іншого Адам стверджує, що контрнаступ 2023 року американці радили проводити у бік Мелітополя, щоб розрізати логістику постачання російської окупаційної армії.
Чого більше боїться Путін: погроз Трампа чи того, що до 80-річчя победобесія не візьме хоча б Донецьку область? Для мене очевидно. Путіну треба піднести до 9 травня своїм вірним хоча б якусь пабєду. Донецьку область точно ніяк не захопить (там біля одного Краматорська будуть топтатися не менше півроку), а от Курщину Путін спробує.
Дуже рідко заходжу у Фейсбук. Одна з причин – ноутбук став шалено грітися. Від перегріву, напевно, почалися проблеми з клавіатурою, деякі букви перестали друкуватися. Але цю проблему поки що вирішую, підключаючи зовнішню клавіатуру. Треба залишатися у вирі подій. Але проблеми з моїм ноутбуком – не найстрашніше. Гірше, коли твій інший комп’ютер – той що у черепній коробці, починає шалено перегріватися.
