Хтось втомився від смертей. Хтось втомився від життя. Хтось навшпиньках тягнеться до неба, щоб вчепитися за хмаринку оптимізму. А хтось уже гнеться, щоб зірвати в полі свій останній колосок… Визнач тут середню температуру по палаті. Різні ми. І всі ми в одному човні.
Розповім історію, яка зачепила. Знайома виїхала за кордон. Не одразу після повномасштабного вторгення, десь за рік по тому. Неочікувано й швидко вийшла заміж, оселилася на півдні Франції. І стала проповідувати “успішний успіх”. Усе б нічого, але з “успішного успіху” в її житті по-справжньому успішного було мало (якщо не брати до уваги французького заміжжя).
Усі обговорюють гарантії безпеки для України. Усі ми вже знаємо, що нам потрібні НАТО, зброя, армія, миротворці і вишенька на торті — ядерна зброя. Але передусім гарантією безпеки України є саме українське суспільство, яке усвідомлює себе українським суспільством, зорієнтованим винятково на себе і власні інтереси, тобто на виживання.
Щоранку Дональд Трамп встає з думкою не про росію, Іран чи Україну… Ні, щоранку у нього перед очима 36 трильйонів державного боргу. Трамп сахається від введення нових митних зборів до їх відміни. Він практично під час кожної промови звертає на цю тему. І, звичайно, шукає тих, хто допустив борг, що ставить США на межу дефолту.
Що чекає на Трампа? Загравання з Кремлем веде до краху чи неминучого удару у відповідь? Переговори в Саудівській Аравії – це не просто чергова пустопорожня балаканина. Це момент, коли стало очевидним: путінська тактика затягування війни більше не працює так, як хотів Кремль. Російська делегація приїхала з ультиматумами – заберіть війська, віддайте території, визнайте анексію. Американці вислухали, подякували і нічого не пообіцяли. Ніяких поступок, ніяких гарантій, ніякого плану, який би допоміг Путіну врятувати обличчя.
Сумно писати про все це… Давно не брав ручку в руки. Не брав, по-чесному. Ні, за ті майже два роки, що я вдома, ні за півтора роки до того. Мені кажуть, що я трохи змінився. Брешуть. Я — анітрохи. Змінився світ. Міни чи щоб там не падало на голову, не міняють людей.
На хвилиночку. Хто кого може захистити? Україна завдяки ЗСУ стає глобальною світовою силою. Збройні сили Великобританії 70 тис. Франції – 114 тис. Іспанії – 123 тис. (резервістів аж 16 тис.) Італії – 167 тис. Німеччини – 180 тис. України – близько1 мільйона. Додаймо, що ЗС країн ЄС не мають практично жодного бойового досвіду, вже не кажучи про моральну складову. Щит США? Вже сплив. Нова влада США сказала: самі себе захищайте!
Путін — не імператор і не стратег, що мріє про відновлення імперії. Він — звичайний радянський бюрократ, який зробив кар’єру в КДБ і навчився виживати в жорсткій системі, де не було місця для власних переконань. Усі рішення, які він ухвалював за свою кар’єру, були спрямовані на одне: збереження власної влади. І зараз війна для нього — не засіб досягнення якихось зовнішньополітичних цілей, а єдиний спосіб залишитися при владі.
Лукаку вільно розмовляє вісьмома мовами. Включно з суахілі. Де Брейне володіє чотирма. Наші збірники досі на полі і на лавці запасних вигукують російською. А в інтервʼю заледве три слова можуть до купи скласти. Навіть не мають сміливості вийти після поразки до преси.
«Вангування» німецького видання Bild про те, що се буде останнє мирне літо в Європі, вважаю абсолютно невірогідним. Але якщо вже пішли передапокаліптичні прогнози, то пропоную копнути глибше. Основні ментальні труднощі Заходу полягають у тому, що останні 80 років Захід конструював безконфліктну дійсність.
