100-РІЧЧЯ УКРІНФОРМУ —
це коли мер Віталій Кличко хоче заселфитися з «легендою» української журналістики…
Ну, ви скажете, Кличко точно не знав, що я була першою жінкою кореспондентом незалежної України за кордоном, не знав що я «пройшла» з рідним агентством всю Балканську війну, не знав, що пізніше цю кормережу очолила, і нас вже було 14…
Певна річ!
Але він точно знає, що ми зустрілися в першу ніч Євромайдану, точно знає, що я знімала передачу про його рід — і діда-коваля, який всю війну переховував бабусю… у скрині.., точно знає, що нині я очолюю телестудію в наймодернішому виші – муніципальному столичному університеті імені Бориса Грінченка.
І якщо хтось скаже, що Кличко чогось не пам’ятає — не вірте! Все в нього в порядку і з пам’яттю, і з гумором, і з костюмом, і рука в чоловіка довга!!!
Радію, що встигли трохи навіть поговорити…
Я подякувала йому за пам’ять та за увагу до нашого універу.
О, ще маю сьогодні гарну чашку — чорну чашку для чорного-чорного чаю і білих-білих спогадів.
Про мою десятину літ, віддану в скарбницю сотки Укрінформу. Ці роки були драйвовими і дуже цікавими. Обіцяю про них колись розказати…
Мар’яна Ангелова
