Тоді українська влада не пройшла тест на українськість. 28 років тому під час похорону Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира Романюка «беркутові» та мєнти з внутрішніх військ побили учасників жалобної процесії. Побили так, що навіть митру погнули на голові єпископа з Південної Америки Паїсія, а митрополиту Філарету зігнули архієрейський жезл.
Був і один, як мінімум, загиблий.
Чому побили?
Бо не давали поховати українського патріарха на території Софії, а коли українці поховали біля входу до неї, розбивши асфальт — кинулися з воріт, як дресировані пси, шматуючи людей і прапори…
Командував ними Будніков, якого прокуратура виправдала та українці не забули… Президентом натоді був Кучма, який після пиятики з Лукашенком поїхав собі в Конча-Заспу. Прем’єр-міністру Євгену Марчуку раптом забаглося оглядати поля Білоцерківщини. Міським головою був Косаківський, а адміністрацією Кучми рулив Табачник. З українців на хазяйстві був віце-прем’єр Роман Шпек, але він не наважився достойно поховати гуцула-земляка…
Проте Бог не в силі, а в правді — сьогодні могила Патріарха Володимира так логічно сторожує вхід до святої Софії, стверджуючи українську Церкву.
Василь Чепурний
