Культура

Як путівник став бестселером

Класика англійської літератури, повість «Троє в човні, якщо не рахувати собаки», написана 130 років тому і належить перу Джерома Клапка Джерома. Відтоді книга перекладена багатьма мовами світу, її сумарний наклад — мільйони примірників.

В Україні книга теж неодноразово перевидавалась. Я ж її маю в серії «Золота полиця» від видавництва «Книголав» у перекладі Марка Лівіна.

Троє друзів — Джордж, Гаррісон і Джей (власне, він і веде розповідь), вирушають в подорож човном по Темзі. В цій мандрівці їх супроводжує фокстер’єр, якого кличуть Монморенсі. Джентельмени і їх пес їдуть потягом з Лондона до Кінгстона, а далі — вгору течією Темзи і за тиждень дістаються Оксфорда.

Ця книга — це збірник класичного англійського гумору, хоч автор зовсім не намагався писати смішну книжку. Насправді це мав бути путівник, в якому автор планував описати всі природні та історичні принади вздовж річкового маршруту з Кінгстона до Оксфорда. Але щоби читачу було цікавіше, він вирішив переповісти всі нюанси подорожі.

А почалося все з феєричного збирання дорожніх речей. О, як я розумію тих джентльменів! Скільки разів мені доводилося пакувати речі в дорогу і кожен раз це супроводжувалося морем емоцій та «особливого красномовства». Зрештою, все одно щось забувалося, або бралося щось зовсім без потреби.

Але це був лише початок.
Далі Джей, Джордж та Гаррісон щоденно зіштовхуються з такою кількістю пригод і несподіванок, що без особливого англійського гумору те пережити було б вкрай важко. Та все ж друзі гідно здолали всі перепони, що зустрілися їм на шляху. Хоч, по правді сказати, врешті-решт щасливим і задоволеним від цього вояжу був, мабуть, лише Монморенсі.

І хоч події відбувається в далеку вікторіанську епоху, своєї актуальності книга не втратила до нашого часу. Хіба замість кінних екіпажів зараз автомобілі, замість пошти — e-mail, а замість вечірніх газет — Фейсбук та Інстаграм.

Я дуже люблю такі репортажні книги про подорожі, що списані з реальних подій. Однак мушу визнати, що це не «найкрутіший» взірець такої літератури з того, що я читала. Якби, кажучи по-сучасному, не високопробний тролінг, який сміливо можна розібрати на цитати, то путівник вийшов би доволі нудним.

Можливо, далося взнаки те, що я не надто добре знаю історію та географію Англії (а саме описи історичних подій в тих чи інших містах вздовж маршруту героїв «Трьох у човні»). Те незнання мене вже спонукає планувати вояж до Туманного Альбіону. Можливо, колись я теж опишу свою подорож по Темзі, і ми всі разом зможемо над цим посміятися.

Галина Новосад‎

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.