Культура

Коли впускаєш душу у рядок…

Сьогодні — Всесвітній День поезії! Во-істину наше рідне свято! А як інакше?! Адже саме український народ створив найбільше в світі пісень (а це прояв – найвищої душевної поезії). Нам належить сотні колядок та щедрівок. А всесвітньовідомий «Шедрик» – зразок найвищого злету святкового слова й музики!

Українська поезія досі належно не поцінована нами самими. Майже не відома вона й світовій спільноті, хоча це одна – із найпотужніших поетичних шкіл!

Всесвітній День поезії по праву ми могли заснувати й самі, запропонувавши його цілому світові. Але відзначається воно за ініціативи ЮНЕСКО з 2000 року, саме 21 березня, у весняний день сонцестояння, коли скресає крига від молодої трави!

Хоча українці не відразу пристали до святкування Дня поезії. В наших календарях воно вперше з’явилося 2004 року.

Започатковуючи це творчо-весняне свято двадцять років тому Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура влучно зазначив, що «поезія нам необхідна для встановлення діалогу між культурами та гармонійної взаємодії між різними суспільствами». Тому серед шанованих нами поетів, перекладених рідною мовою, люди різних епох та різних континентів. Скажімо, мені з поміж іноземної поезії, яку сприймаю всім серцем, чомусь найближча – іспанська.

Поезія – вища матерія!
Не кожен здатен осягнути всю її глибину й висоту, але, переконаний, кожен може знайти для свого серця – найближче йому слово. Адже, як жартома говорив один мій знайомий: «Поетів нині багато – тролєйбусів мало»!

Насамскінець — кілька власних строф, які торкаються теми магічного народження поетичного слова. Зі сподіваннями, що комусь ці рядки ляжуть на душу пучечком рідних пролісків…

Рядок

Коли впускаєш душу у рядок,
Як морфій, від якого – холодіє…
В чужих людей розкрилюються мрії,
… Коли впускаєш душу у рядок.

Коли впускаєш серце у рядок –
Воно клубочком котиться вздовж нього,
Клубочком-колобочком, аж – до Бога,
… Коли впускаєш серце у рядок.

Коли вже сили в тебе не стає…
А ти себе з останніх сил впускаєш –
Рядок зерном весняним вибухає
І вже без тебе… Й після тебе… Є!

Микола Гриценко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.