… Зайшла на фотовиставку газети «День» і кілька фото вразили мене, мов сонце поміж чорних хмар.
Фото «Капелан. Дмитро Поворотний» Сергія Дівєєва, фотографа з Дніпра, а ще «Шоколадний автомат» Олександра Клименка, власкора «Голосу України» (він, до речі, здобув Гран-прі цьогорічної виставки за серію своїх фото з війни).
На фото Сашка, зроблене в лютому цього року, — воїн 24-ї бригали Ед Фугас. Він загинув 4 липня, за кілька місяців по тому фотографуванню.
Такі фото просто стріляють у мозок, замість тисячі пустих чи полум’яних слів.
Ще одна світлина — теж Сашка Клименка, — зроблене три дні тому. Це комбриг 128-ї бригади Євген Коростильов, який учора підірвався на міні і тепер лікарі борються за його життя…
Це, насправді, і є найвищим мірилом фотожурналістики — спиняти мить і карбувати її крихітним пікселем до правдивої, без фальшивого пафосу, нашої новітньої історії
Галя Плачинда
