– Добрий дєнь, у вас очєнь філософскій від, вот сразу відно, что чєловєк мислящій, – звертаючись до мене говорить якийсь дивний, коротко стрижений персонаж у великих окулярах з майже прямокутними скельцями, що рухається назустріч біля Тираспольської площі (центр Одеси).
І перепитує:
– Ой, а ви, кстаті, по-русскі понімаєтє?
– Так, розумію.
– А, ну, слава Богу, а то ви і на іностранца мнє показалісь похожим. І так, я уже говоріл про ваш філософскій від, ето чістая правда, так вот, смотрітє, для вас єсть чудєсная кніга, – дістає із сумки, – здєсь філософія, дрєвніє практікі, мєдітациі – возьмітє.
– Дякую, але я не купляю і не читаю книжки російською мовою.
– Как ето?
– А ось так.
Пауза.
– Пєрвий раз в жизні віжу такого чєловєка!
– Ну, в такому разі вам це буде корисно.
– Да, я поражен… Відно же, что ви много чітаєтє. І вам хватаєт хороших кніг на укрАінском?
– Дивне питання, видно, що ви зовсім поза контекстом, але саме так, насправді якісної україномовної літератури багато.
– Понятно, я поінтєрєсуюсь.
– Спробуйте.
– Кстаті, а ви откуда, со Львова?
І тут я, що називається, відчув момент! Стало трохи смішно, але треба було зробити серйозне обличчя. Зробив і говорю:
– Ні, я з України!
Більше співрозмовник не сказав нічого.
Сергій Бригар
