Культура

Очікуючи арію соловейка

Ще засвіта ручай солопів памороззю і навіть треті півні не мали сил його отямити…

А бризонуло Небесне свічадо, злизало з блакитних віч зимну полуду — стрепенувся, зажебонів, задзеленькав у сотні дзвоників і розтікся рясним жовтцем.

Побіг вихилясом, як бузівок у дроковицю, хапаючи шматини неба та торочки хмар, миючи юні ніжки аїру.

Десь полоще горлечко горлиця і сосни постали в партері, очікуючи арії соловейка.

Валерій Ясиновський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.