Культура

Пастораль Капустиці

Коли я наближаюсь до тебе впритул, ти майже не дихаєш… Ти вся напружена… Але достатньо делікатно зняти з твоїх округлостей верхні крижалки-листочки і ти починаєш сяяти. Я не можу намилуватись твоїм білим, розкішним тілом…

І коли я дістаю, звідкись із середини твердий качан, ти аж тремтиш. І це означає, що я можу тебе… шинкувати.

Ти зовсім не пручаєшся, а навпаки, апетитно повертаєшся до мене то одним бочком, то іншим. Я палаю від того торжества, яке бачать мої очі…

Ти ніжно порипуєш-поцмокуєш своїми чудо-пелюстками і щедро, нестримно сочишся, знаючи яку радість даруєш мені. Ти, навіть притрушена сіллю, залишаєшся для мене дивовижно солодкою!

Ну, як тебе не любити, як тебе не квасити!!!

Сергій Файфура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.