Тамарі Коломієць — 88! Прибій безконечності… Дві прекрасні вісімки невпинно тягнуть її у Вічність! Вона ніколи не була соціальною людиною, не пропагувала себе, не піарилася… Її творчість забороняли, вона була в списку КДБ тих українських авторів, яких рекомендували не популяризувати. Але невтомна, осмислена і глибинна літературна праця забезпечили їй місце в пантеоні класиків.
Вона «емігрувала» в дитячу літературу, оскільки не хотіла кривити душею і славити партію в своїй прекрасній ліриці. Тут її доробок, на мій погляд, набагато вагомішій, ніж в дитячій творчості та перекладі. 
Величезний сонетарій, поеми, експерименти з формою і чутливі любовні твори…
Вчора знайшли квітучу вишеньку і до неї притулилися. Поруч випрошена в бібліотеці одна з перших її ліричних збірок, бо вдома лише декілька екземплярів. «Під вітрилами хмар» — люблю ця книжку, її магістральне і ще той час — 70-ті.
Я ще маленька і мама ледь не щодня читає нам з сестрою на кухні свої нові вірші. Тож спробую їх публікувати на її сторіночці у Фейсбук. Щиро запрошую підписатися @Тамара Коломієць.
Під вітрилами хмар
На розгойданім флагмані
Хвиля буйного часу
Мене накрива.
І ревматики
В трюми
Негодою загнані,
Насміхаються з мене:
– Дурна голова!
Їм би тільки вціліти
У цій круговерті.
А мені треба виграти
З часом двобій.
Тож приймаю без страху
На плечі уперті
Безконечності буряний,
Грізний прибій.
І стою на вітрах
Молодою і сильною.
Щоб нікому із курсу
Не збить корабля…
Під вітрилами хмар
Каравелою сивою,
Каравелою вічною
Плине Земля.
Мар’яна Ангелова
