Після вчорашнього з’їзду Національної спілки письменників не полишає фраза, яка кілька разів зринала з «високої трибуни» — «бастіон Слова». Я ж додам (після вражень від роботи форуму) — бастіон, який іде на дно.
А хто його топить і чому?
Можливо, «вишибали», невідомі молодики спортивної зовнішності, які зайшли до зали, де проходив з’їзд, і «допомогли» розблокувати мікрофон і президію. Уявляєте, вже тітушки записалися в «пісатєлі»! Кажуть: «Нас прігласілі сюда!».
Отака біда.
А ще біда в тому, що делегати ділили оплески на «чорні і білі», а дехто з трибуни кидався образливим словом на адресу колег-мистців – «шпана» та ще й замахувався кулаком. Підсумовували так: «Товариство, давайте не тільки їсти й пити горілку, а й робити літературу!».
«Робити літературу» найгучніше закликали сумнівні персонажі, навіть не члени НСПУ, і це вони, ніби кимось керовані, завзято «заплескували» вільнодумців з Київської міської організації НСПУ .
Всякого довелося там набачитися…
Сумно і прикро за багатьох, хто уособлює нині нашу національну літературу. Записав до блокнота фразу з виступу одного мудрого літературного «зубра»: «Такої ганьби, як сьогодні, не було ніколи!».
Справді, майже тотальний одобрямс, наперед заготовані списки тих, хто має бути в президії, заплескування неугодних, повне ігнорування, скажімо, аби обирати кандидатів до тієї ж президії у демократичний спосіб, а саме від тих, хто є в залі.
Добалакалися до того, що один із несамовитих літературних діячів запропонував взагалі відпустити у вільне плавання Київську міську організацію НСПУ, нехай, мовляв, творить свою «конфедерацію». Бо це ж, бач, «вільнодумці, все їм щось не подобається, все допитуються, куди поділося майно Спілки…».
Отакий він, «бастіон слова» під орудою тих, хто з манерами Попандопуло керував українськими письменниками вчора і керуватиме, на жаль, завтра.
Леонід Фросевич
