Культура

ДИБайте далі… (членам і членкиням НСПУ)

До питання НСПУ.
Алла Диба пише що на мене не «стукала»…
Не про мене мова. Сергій Плачинда мовив, що у Спілці кожен третій був стукачем!

А скільки графоманів — знають літературознавці. Це не важко порахувати. Скажу просту істину: поки НСПУ не покається перед українством за свої злочини проти українських письменників і української літератури — вона не має права на існування.

А усі її члени і членкині є мовчазними співучасниками цих злочинів: свідомими чи несвідомими. Поки ваша Макулатурна Спілка не покається за публікації покаянних заяв у часи московської окупації — вона не має права на існування.

Українська ж література завжди була, є і завжди буде справою сумління, чесности і правди. Такими були усі українські письменники, які творили велику українську літературу.

Не знаю Аллу Дибу як письменницю.
Буду в бібліотеці, поцікавлюся. Поки що нічого мене до сього «подвигу» не спонукало. Щодо списку діючих і покійних стукачів, сексотів, аґентів КҐБ і ҐРУ, то він — вичерпний, задокументований і забуттю не підлягає.

Так що, члени і членкині НСПУ, ДИБайте далі, несіть тягар злочинів НСПУ на собі далі — замовчуйте, виключайте, розтоптуйте, розмазуйте, ТІЛЬКИ ЗНАЙТЕ, що до великої української літератури це не має жодного стосунку.

Мені байдужа НСПУ, я не є її ні членом, ні адептом.
Але злочини НСПУ невіддільні від історії української літератури. Злочини перед НАЦІЄЮ, які не мають строку давности і не мають прощення. Може бути тільки покаяння.

Але з моїх податків, мене не питаючи, фінансують цей сталінський колгосп. Навіщо? Створіть гільдії, ринки і працюйте, як у цілому світі. Але найголовніше — НСПУ не готова ні до покаяння, ні до чорнової роботи щодня, ні до здорової дискусії про графоманів і сексотів з членськими квитками НСПУ.

Саме тому протягом 27 років у нас в країні панує ЩЕРБИЦЬКА КУЛЬТУРА, антиукраїнська по суті і малопродуктивна.
Пора цьому колись поставити край.

Роман Кухарук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.