До питання НСПУ.
Алла Диба пише що на мене не «стукала»…
Не про мене мова. Сергій Плачинда мовив, що у Спілці кожен третій був стукачем!
А скільки графоманів — знають літературознавці. Це не важко порахувати. Скажу просту істину: поки НСПУ не покається перед українством за свої злочини проти українських письменників і української літератури — вона не має права на існування.
А усі її члени і членкині є мовчазними співучасниками цих злочинів: свідомими чи несвідомими. Поки ваша Макулатурна Спілка не покається за публікації покаянних заяв у часи московської окупації — вона не має права на існування.
Українська ж література завжди була, є і завжди буде справою сумління, чесности і правди. Такими були усі українські письменники, які творили велику українську літературу.
Не знаю Аллу Дибу як письменницю.
Буду в бібліотеці, поцікавлюся. Поки що нічого мене до сього «подвигу» не спонукало. Щодо списку діючих і покійних стукачів, сексотів, аґентів КҐБ і ҐРУ, то він — вичерпний, задокументований і забуттю не підлягає.
Так що, члени і членкині НСПУ, ДИБайте далі, несіть тягар злочинів НСПУ на собі далі — замовчуйте, виключайте, розтоптуйте, розмазуйте, ТІЛЬКИ ЗНАЙТЕ, що до великої української літератури це не має жодного стосунку.
Мені байдужа НСПУ, я не є її ні членом, ні адептом.
Але злочини НСПУ невіддільні від історії української літератури. Злочини перед НАЦІЄЮ, які не мають строку давности і не мають прощення. Може бути тільки покаяння.
Але з моїх податків, мене не питаючи, фінансують цей сталінський колгосп. Навіщо? Створіть гільдії, ринки і працюйте, як у цілому світі. Але найголовніше — НСПУ не готова ні до покаяння, ні до чорнової роботи щодня, ні до здорової дискусії про графоманів і сексотів з членськими квитками НСПУ.
Саме тому протягом 27 років у нас в країні панує ЩЕРБИЦЬКА КУЛЬТУРА, антиукраїнська по суті і малопродуктивна.
Пора цьому колись поставити край.
Роман Кухарук
