Кажуть, Івану Малковичу – 60!
(Ов, то це й мені, виходить, також? Ніяк не звикну до цієї цифри — можливо, тому, що на свій «ювілей» утекла була з країни, то якось воно не так помітно пройшло!)
А ось такі ми були 35 років тому: «молоді поети», що, випадково зустрівшись на Хрещатику, читали одне одному нові вірші в «трубі» за кавою — десь до початку 1990-х читали, а потім — чи то вірші перестали бути важливими, чи ми перестали бути молодими, а чи просто пересіли в авта, і випадкові зустрічі на вулиці зникли з побуту…
Ну що ж, Іване, дай Боже й ще через 35 – «в строю»: людям на користь, Україні на славу.
Оксана Забужко
