Сьогодні багато про них пишуть, розроджуються одкровеннями. Тим часом найкраще про шпигунів путіна написав Грегем Грін, якого сприймали з підозрою, маючи за симпатика ссср, мабуть, тому, що мало не в кожному творі згадується москва, навіть тоді, коли це ніяк не вмотивовано.
Він найкраще вловив дух і деталі з певним, щоправда, романтизуванням. Сам Грін був також причетним до шпигунства. І дуже добре змалював цю сферу. Маркес дивувався, як такий автор та й не отримав Нобелівської премії?
Сам Грін писав, що він її ніколи і не отримає, і пояснював, чому. Хай там як, Грін як художник проник у ті сфери людської душі і міжлюдських стосунків, особливо чоловіка і жінки, в які краще не проникати, до яких інші автори боялися наближатися. Та й не мали зеленого поняття. Його найпотужніші твори ще довго будуть актуальними. Якщо не завжди.
Тимофій Гаврилів
