Як би ви не тішилися з наших сьогоднішніх трагедій і бід, як би ви не потирали свої вологі рученята, що в нас світла немає і з теплом перебої, маю сказати вам одне: ні ви, ні ваші діти, ні ваші онуки ніколи не житимуть так добре, як українці живуть у свій найчорніший і найтрагічніший 2022 рік!
У нас дуже багато горя, але навіть на дні свого горя і екзистенційних завихрень ми не замерзнемо, не вмремо 
від голоду і спраги й не почнемо їсти один одного. Просто тому і завдяки тому, що поруч нема вас. І далі вас не буде все більше і більше.
І коли ви вже остаточно зникнете за караваном густого туману десь за Хутором-Михайлівським, коли для вас настане зовсім не фукуямівський кінець історії, ви побачите, що таке горе і біда, людина людині вовк і закон тайґа, мєдвєдь хозяін.
Але нас це абсолютно не турбуватиме. Ми навіть зловтішатися не будемо. Бо просто мерці ховатимуть своїх мерців. Ну, але коли хтось зловтішатиметься, ніхто не матиме йому (чи їй) за зле.
Андрій Бондар
