Літератор Олександр Ірванець любив писати вірші прямо в «Купідоні». Бо в нього персональна знижка 25 відсотків, а, по-друге, папір і олівці на столах безкоштовні — знову ж таки, економія. А головне, в «Купідоні» — натхнення! Бо молоді поетки ходять туди-сюди: у тої спідниця отакусінька, у тої декольте отакенне — отже, натхнення…
А то сидить він якось, травень буяє, каштани цвітуть, повний «Купідон» молодих поеток, а натхнення нема, бо повдягалися молоді поетки всі в штани та светри і сидять, гарячий глінтвейн цмулять. Тут-то з розпачу Олександр Васильович і записав: «Травень, а так, понімаєте, холодно…»
Літератор Олександр Ірванець любив галицьких молодих поеток: такі витончені, елеґантні, начитані, пишуть гамно, але ходять без ліфчиків. Київських, канєшно, тоже любив, бо вони вдягаються відвертіше, не то шо галицькі — понапялюють на себе якісь балахони безформенні, чи плаття до самої бруківки (бо вони ж не курви якісь!) — ні фігури не видно, ні багатого внутрішнього світу, одна радість — соски очі колють, ну так і київські теж часто без ліфчиків ходять, і гамно таке не хуже галицьких пишуть, одним словом — ділема…
Ну, так то не біда: Олександр Васильович помотається між Києвом і Львовом — там надихнеться, тут надихнеться — аж гляди і віршів на цілу збірку назбиралося.
Якось літератор Олександр Ірванець зайшов у «Купідон» і зустрів там видатного пушкініста Євгенію Чуприну. І між ними відбувся наступний діалог:
— Чуприна, пішла на *уй.
— Та сам ти пішов на *уй.
У вечірніх новинах повідомили, що того дня в «Купідоні» відбудася дискусія між пушкіністами і постмодерністами. І главне, закрутили так інтересно: «Розмова була непроста, але від того не менш цікава…»
Артем Полежака
