Культура

… Упованієм на милость

А знаєте, як ця вся релігійна колотнеча перекладається на мову атеїста-матеріалістайогома? Первісна (природна) релігія виростає з тваринного (дитячого) розуміння буття.

Ні тварина, ні природно вирощувана дитина ні в кого нічого не просять, але з віком і порозумнішанням дедалі більше розуміють, які величезні й незбагненні сили діють у Світі — їх проси не проси, а Вони все роблять по-своєму, не дуже прислухаючись до прохань.

З цього, за наявности свідомости, виростає віра в можливість ЖИТИ в цьому світі: ті сили, хоч які могутні та сліпі, нікого не карають умисне, а дають кожному шанс.

А далі хаотична природа Сил, від яких залежить життя, дає людям кілька ключових варіантів тлумачення — виникають і відповідні поняття: Доля, Милосердя, Гріх (помилка), Каяття, Прохання (молитва).

… І многії спокушаються жити упованієм на милость господню, і раби вони єсть жалюгідні, і жаліють вони самі себе, а не брата, і закрита їм дорога до Істини.

Тварина несвідома прекрасно РОЗУМІЄ, що просити й молити немає кого, немає сенсу — і це розуміння у свідомої людини переростає в просту атеїстичну ВІРУ: покладайся на себе й на други своя, а все инше — то лірика, поезія.

А безконечний і незбагненний Усесвіт — то невичерпне джерело знань, подиву, захоплення. І розвитку.

Василь Триліс

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.