Культура

Відстійна тупиковість російськомовних серіалів

Свого часу відмовилася від пропозиції кіногрупи одного з каналів знімати серіал за моїм романом «Суча дочка». Причин багато. Головна – хочеться аби серіал був по-справжньому українським, з отим українським духом, душею, українською справжністю, якої в принципі не може бути, коли фільм російськомовний.

Сьогодні ця кіногрупа анонсує російськомовність своїх майбутніх серіалів!

Шкода.
Дивлюся на ICTV серіал «Дільничний з ДВРЗ» (ніби така назва?) і насолоджуюся. Насолоджуюся природністю, мовою героїв. Вони сприймаються легко, правдиво. Ніби зійшли з вулиці й стали на екрані.

Я б іще порадила режисерові – негативним героям додати в текстах суржику і російської мови. Тоді б і зовсім було те, що треба.

Як мурахи по шкірі.., коли героїня турецького фільму «Величне століття» – Роксолана говорила з екрану, оте могутнє, найсильніше для мене (і хіба лише для мене) «Я… з України».

Прекрасний дубляж українською і сьогодні робить цей серіал актуальним на екрані телеканалу. Саме на тому телеканалі, який нині, як на мене, обирає хибний шлях, чужий. І точно заблукає на цьому шляху, маючи за поводирів людей, що не розуміються на справжніх скарбах, підміняючи рідне золото чужою міддю.

Валентина Мастєрова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.