Свого часу відмовилася від пропозиції кіногрупи одного з каналів знімати серіал за моїм романом «Суча дочка». Причин багато. Головна – хочеться аби серіал був по-справжньому українським, з отим українським духом, душею, українською справжністю, якої в принципі не може бути, коли фільм російськомовний.
Сьогодні ця кіногрупа анонсує російськомовність своїх майбутніх серіалів!
Шкода.
Дивлюся на ICTV серіал «Дільничний з ДВРЗ» (ніби така назва?) і насолоджуюся. Насолоджуюся природністю, мовою героїв. Вони сприймаються легко, правдиво. Ніби зійшли з вулиці й стали на екрані.
Я б іще порадила режисерові – негативним героям додати в текстах суржику і російської мови. Тоді б і зовсім було те, що треба.
Як мурахи по шкірі.., коли героїня турецького фільму «Величне століття» – Роксолана говорила з екрану, оте могутнє, найсильніше для мене (і хіба лише для мене) «Я… з України».
Прекрасний дубляж українською і сьогодні робить цей серіал актуальним на екрані телеканалу. Саме на тому телеканалі, який нині, як на мене, обирає хибний шлях, чужий. І точно заблукає на цьому шляху, маючи за поводирів людей, що не розуміються на справжніх скарбах, підміняючи рідне золото чужою міддю.
Валентина Мастєрова
