Мене прибрала «Niva» камуфляжна
Й спинилась звуком десь у Студенці…
… Іду в самотині. Дорога важна.
На тисячу сердець — сонцями місяці.
Згадалась мама — мудра, строга.
Спокійні настанови. Божі очі.
Посвяченість страшна — не міль убога.
І всі слова її — намолені, пророчі.
Дитино, сину!!!
Все мине колись.
Життя як День — загасне, одболить.
Мам… Твої сльози в небо подались.
Й на вічність стали в благодійну мить.
Сивієш ти. Лисієш. Десь горбатишся.
Вже терпнуть руки. Викрутило ноги.
Тривожить серце. Зором-слухом тратишся.
Душа німіє. Смертні застороги.
Одначе все єство — літа юначі!!!
І молодеча сутність — навіки!!!
І порухи в світи!!! Й потуги неледачі!!!
Жива вода.
Великої ріки.
Олександр Сопронюк
Бучак. Гора. Козацький Шпиль.
Ніч. 12.05.2019р.
