Прихід Вакарчука в політику — це і добре, і обнадійливо. Тому є кілька причин. Ось вам 7:
1. Народ потребує нових облич, монополію на нові обличчя не можна віддавати комусь одному. Що більше нових облич, то менше шансів у старих, то швидше відбуватиметься оновлення.
2. Окрім запиту на нові обличчя та зміну влади, є ще запит на інтелект і знання — не такий великий, як на нові обличчя, але є. У мене особисто є запит на нові обличчя, яким не треба пояснювати основи конституційного ладу, права та економіки, принципи державотворення та модернізації.
3. Результат на виборах робить публічна впізнаваність, це беззаперечно. Є багато хороших людей, за яких не проголосують, бо їх не знають. У Вакарчука з впізнаваністю все гаразд.
4. Давно пора з’явитися ідеологічним партіям, і я особисто покладаю надію на те, що під проводом Вакарчука вона з’явиться. Позицію, що він озвучив, можна назвати праволіберальною, і це близько не лише мені.
5. Вакарчук розбирається в людях, не має зобов’язань перед олігархами, для нього важливі принципи, тому навряд чи в його оточенні з’являться одіозні фігури. На старті він показав 5 людей, з яких я знаю 3 особисто, і всі три — бездоганні. Це сильно відрізняється від інших політиків, старих і нових.
(Одразу зауважу: коли політик показує радників, це не команда. Команда — це doers, а не advisers.)
6. Можливо, нарешті з’явилася точка кристалізації, навколо якої можна зібрати, умовно кажучи, політиків покоління Майдану. Я знаю два десятки дуже достойних (не в розумінні відсутності помилок, бо всі ми їх часом робимо, а в розумінні вірності принципам і неприйнятності торгівлі ними за вигідним курсом). Я кажу про точку кристалізації «можливо», бо не виключаю варіанту походу на вибори п’ятдесяти мікроскопічних партій з рейтингом 0,1%. Але плекаю надію.
7. Для бізнесу виникає приваблива опція, кого підтримувати. Вибори — це гроші, і я вже неодноразово писав: їх можна взяти або з власної кишені, або в олігархів, або у Кремлі, або у середнього класу. П’ятого варіанту нема. Останній з чотирьох варіантів найскладніший, але й найпривабливіший, бо означає політичну мобілізацію громадян і створення врешті основ зрілої політичної системи, якої нам так не вистачає для прискорення.
Валерій Пекар
