Влада завжди схильна до впливу суспільної думки. Українська також. Найбільше помилок наші президенти робили тоді, коли їхні рейтинги знижувалися.
Кучма 8 разів звільняв уряди, кожен прем‘єр-міністр починав усе спочатку, а щоб зберегти вплив в наприкінці каденції він привів до влади російсько-донецький клан…
Розгубивши рейтинг після ейфорії Майдану, Ющенко звільнив «помаранчевий» уряд, підписав універсал з регіоналами та зробив прем‘єр-міністром Януковича…
Коли опитування почали показувати однозначну поразку Януковича в другому турі, він різко розвернув країну на схід, а його влада розпочала по-звірячому бити людей в центрі столиці…
Сподіваючись отримати в другому турі комфортного Бойка, Порошенко повернув до української політики Медведчука, який отримав фінансовий, медійний та політичний вплив, про які не мріяв ні за Кучми, ні в часи проросійського Януковича…
Зеленський готовий звільнити будь-кого вже після 6 місяців роботи, відтермінувати медреформу, змінити правління НБУ, звільнити генпрокурора – і все заради того, аби повернути оті неймовірні 73%.
Але високий рейтинг не поєднується з відсутністю реформ в хронічно хворій країні! А без реформ рейтинг все одно буде падати. Отже, краще щось зробити та втратити, ніж нічого не робити і всеодно втратити.
На жаль, до усвідомлення цієї простої істини не готові не лише політики, а в першу чергу — суспільство. Завищені очікування та соціальний популізм неминуче призводять до падіння довіри до влади. Завжди! Тільки витримані часом цінності вказують на правильний шлях за неминучого падіння рейтингів.
Олександр Ломако
