Ми розуміємо, що конституційний переворот в росії мало що змінює: путін правив тою федерацією і правитиме далі. Просто тепер у абсолютно легітимний спосіб. Захищений конституцією. Інша ситуйовина у нас, в Україні.
Яка би в нас формально не була форма правління, парл-през, през-парл, чисто парл чи просто през, це як і в росії — не змінить основного. Бо де-факто в нас олігархічно-маріонетковий устрій, де абсолютно усі гілки влади працюють не на народ, а на купку монополістів, які мають і нас і країну за дійну корову, яку раптом би щось, то можна забити і продати на антрекоти хижим сусідам.
Надії на те, що когось з новообраних голів держави не куплять — нульові, у кожного своя ціна. Все решта — це телевистава для романтиків і наївних.
Чи можемо ми, загал, впливати на цю ситуйовину?
Можемо!
Але це ціла програма дій з використанням Майдану як засобу залякування і попередньої домовленості з основними гравцями світового масштабу. А така домовленість, як у випадку з Ґанді, може бути лише за наявності безперечного лідера нації, необтяженого фабриками і підприємствами, але такого, що має реалістичну національну ідею, зрозумілу і вигідну глобалістам.
Все решта — ліві і праві, крайні і помірковані — це лише бутафорія на тій же сцені з тими ж самими режисером і акторами.
Але чи дочекаємося ми своїх ататюрків з гавелами, і коли — оце і є основне питання поза війною і коронавірусом.
Євген Рибчинський
