— Оце, синку, папугай…
— Може папогей?
— Нє. Єсть апогей. Но то інше. А це попугай.
— Кого попугати?
— Та, блін… Не попугати! По-пу-гай! Птах такий.
— Тату, цей птах українською називається папуга, а не попугай…
— Всьо, пішли, морожена не получиш сьогодні!
— Морозива. Українською — мо-ро-зи-во! А морожена, то риба он на вітрині…
— Так, дамой, бігом!
— Не дамой, а додому…
— Та шо ж такоє… Слиш, ти, філолог, помовч, коли батько разговарює!
— Не разговарює, а розмовляє…
– Ааааааа… На тобі на морозиво, тільки замовкни!
— А на пепсі?
— Слиш, дитино, не наглєй…
— Не нахабній. Наглєй, немає такого сло…
— Ааа! Та на, бери своє пепсі! Раді бога, тільки мовчи!
— Заради бога….
— Ооооо… Заради бога! Пий пепсі, їж морозиво і мовчи!
— Дякую, тату! Ти у мене найкращий!
— Ти у мене теж, синку, найкращий…
Богдан Грубіч
