Майбутнє зараз непевне і тривожне, теперішнє страшне, тому від війни ми всі тимчасово повтікали у минуле. Психологи радять у важкі часи зосередитись і жити лише сьогоднішнім днем, не думаючи про майбутнє. Хах, психологи, порадьте шось складніше – по-іншому зараз і не виходить. Зараз ми живем лише сьогоднішнім і трохи вчорашнім.
Три місяці насправді термін невеликий і ми легко поєднуємо у пам’яті те, що зараз із тим, що було. Протезуємо реальність ще дуже свіжими спогадами, накладаємо неушкоджені будинки на ті місця, де вони зруйновані. І людей на ті місця, де їх вже нема.
Ми повністю приймемо реальність і війну лише тоді, коли як слід забудемо як це — без війни. Можливо нам пощастить і війна закінчиться раніше, аніж настане цей страшний момент.
А зараз майбутнє — це те, що буде ввечері. Якщо дочекались вечора і лаштуєтесь спати — вітаю, ви людина майбутнього.
Володимир Гевко
