Є події і люди, про що я не можу писати… Не ті слова, не ті думки, не ті літери… Я так і не зміг нічого написати про Романа Ратушного… Що написати, щоб було адекватне? Та й чи є в світі щось адекватне цьому? Що можна сказати матері? Нічого! Немає слів таких… Отак напишеш щось вроді від душі, щире й трохи пафосне… А потім підеш снідать, чи чай пить… Якось воно все не так, все не те…
Війна, розв‘язана Росією проти України, перетворилася у війну на виснаження. Такий тип війни став характерним для першої світової. Борис Джонсон написав статтю для «The Sunday Times» про необхідність довготермінової підтримки України. Тож жодних перемовин поки що. Захід хоче задушити Путіна. Україна хоче задушити Путіна. Але для удавки Путіна потрібен час і сили.
В околицях Донецька під мінометним обстрілом загинув 27 річний захисник України Артем Димид. Ця люта звістка так різонула моє серце, що не можу оговтатись і добрати якісь притомні слова, аби підтримати своїх друзів, батьків Артема — Михайла Димида та Іванку Димид-Крип’якевич.
Майбутнє зараз непевне і тривожне, теперішнє страшне, тому від війни ми всі тимчасово повтікали у минуле. Психологи радять у важкі часи зосередитись і жити лише сьогоднішнім днем, не думаючи про майбутнє. Хах, психологи, порадьте шось складніше – по-іншому зараз і не виходить. Зараз ми живем лише сьогоднішнім і трохи вчорашнім.
Юхуууу! Знову вільний!!! Місяць тіньового бану у Фейсбук… Пиши, не пиши — ніхто не бачить! А тут ще приємна новина – Верховна Рада заборонила російську музику в публічних місцях. Кричали про це на весь голос із 2014-го року. Але «лагідна українізація» постійно видавалася «не на часі». Проте російські ракети — найкращий мотиватор для українізації «суворої».
