Колись давно, чи, може, й не так давно прямої дороги з Козельця до Носівки, що в Чернігівській області, не було. Власне, була, але лишень для сміливців і відчайдухів – через ліси і бездоріжжя.
З точки А до точки Б потрібно було іхати зайвих 40 кілометрів, так званою, московською трасою.
Потім наприкінці 90-х – на напочатку 2000-х шлях скоротився завдяки чиїсь добрій турботі. У Носівці ту асфальтівку жартома називали Ляшенковим шляхом, маючи на увазі причетність до тієї богоугодної справи Миколи Антоновича Ляшенка, викладача фотосправи КДУ імені Т.Шевченка.
Він ще й доклався до спорудження на узліссі між Козарами і Пилятином каплички та упорядкував біля неї дві зони відпочинку на березі Остра…
Відтоді минуло неповних 20 років.
Вимощена асфальтівка служить, дякувати Богу, й досі. А ось зонами відпочинку, наче монголо-татарська орда пройшлася. Рукотворна жахлива розруха. На пеньочках, зупиняючись, подорожні ще час від часу розкладають харч, аби підобідати, а от до альтанки, що з любов’ю була колись вимайструвала, наближатись лячно…
…І лише біла магнолія, висаджена щирою душею — Миколою Ляшенком, нагадує про світлі часи, добрі справи і людяних (!) патріотів свого краю.
Сергій Сай-Боднар
