Питають, де таке диво?
А скрізь, у будь-якому лісі. Просто гриби нині — страх які полохливі! Не знаю, це клімат так упливає чи зміна влади?
Але торік точно були інші.
Задерикуватіші. Ще й дуже добре на цукерки витиналися.
Отак станеш посеред галяви, дістанеш «Червоний мак» чи там «Слівку-лєнівку», не встигнеш обгортку зняти, а він уже в глиці крекче, вовтузиться,.. галузочки підійма… І пнеться, і пнеться… На очах!
Ви ще тільки-но нагинаєтеся, ще тільки думаєте заповітне грибницьке «хенде хох!» випалити, а він уже капелюшком вам у підборіддя — тиць. І в руку ласо загляда, до цукерки…
А сього року — як відрізало.
З трьох фабрик цукерками манив — ані-ні… Збридили солодке чи що?..
Тому!
Гриби, повторюся, є, але перепуджені.
Чому?
Не скажу. Проте пораду дам. Ходіть навшпиньках, не мугикайте пісень, навіть з репертуару «Океану Ельзи». І вимкніть під холєру мобіли…
Валерій Ясиновський
