У Щедрий вечір я прошу прощення у близьких, яким завдав болю. Особливо в жінки, що дала мені сім шоколадних Миколайчиків, які я повісив на святковій гірлянді у своїй спальні.
Вони висять над свічкою і тьмяно виблискують жовтою і червоною фольгою. В моїй спальні, куди злітаються сни і мрії, що виводять мене за коло буднів, де марную відведений мені час замість того, щоб створювати нові світи з жінкою, що дала мені сім шоколадних Миколайчиків на зимові свята, аби я відчув солодкий смак свята.
Сім Миколайчиків досі висять у моїй спальні і слухають слова моєї молитви, в якій я прошу прощення у всіх, кому завдав болю, а особливо в жінки, що дала мені сім шоколадних Миколайчиків.
Вони загадково мовчать і чекають, коли я виберусь із зачарованого кола свого минулого, яке затягує в трясовину безнадії, яке збиває мене з моєї дороги і забирає мене від мене.
Вони мовчать і думають, коли я виберусь із цього кола і більше в нього не повернуся. Ці сім Миколайчиків, що висять у моїй спальні.
Володимир Даниленко
