Це справді «достойно єсьм»! Книжка-відкриття. Книжка-одкровення. Спомини ваговиті, як хліби із ярої пшениці. Зі щирим хліборобським старанням ретельно одвіяні од кукілю «я-мене-мені», од половиці словес і лукавого пустозерня.
Це сповідь без прикрас і героїзації, в якій наші родові боляки не хіротонуються на національне мучеництво, а достоїнства не мироточать.
Це розповідь про життя Чоловіка, який на волі й у неволі просто ані на мить не забував, що він Українець.
Дивовижні, із плоті і крові, спогади про Надію Суровцову, Василя Стуса, Василя Лісовго, Петра Рубана та про багатьох інших, кликаних і вибраних, знаних і незнаних.
А які деталі! Навіть мовні.
Чого вартує одне лишень «Чоловіче, шо ти кажеш»!
Це фраза, яку принесли у табори бандерівці, «хлопці з лісу», і яка, мов присуд у час кривавої війни, наводила смертельний жах на «ворів» і «фраєрів», що доти в зонах безкарно царювали та богували.
«У нас тут сніг і холод — зимно в руки, білі сопки, селище нудне, сонне і глухе.
Чудная планета!» .
Це писав Василь Стус. У листі до Кузьми Матвіюка.
Валерій Ясиновський
