Завжди кажу, що 97 відсотків людей не здатні прослідкувати причинно-наслідковий зв’язок. Через що, до речі, і є проблеми як з відродженням українства, так і просто з фізичним здоров’ям.
Ось, скажімо, сусідка на дачі рясно кропить город і пропонує мені побризкати «Раундапом», що вбиває бур’яни.
На моє зауваження, що та гидота ж убиває не тільки бур’яни (до речі, цінне добриво), але і все живе, заперечує: «Я вчилась на агронома — я знаю сама!».
Наступного року скаржиться на болі в шлунку.
Кажу про «Раундап», відмахується — що ти, мовляв, знаєш, я ж агроном.
Забула додати совєтський…
… Дивлюся фото Валентина Куца з Троїцького собору, який належить (тимчасово) московській церкві, а українці туди пруться, як на намазане. Дехто ще й вишиванки вдягнув! Уже б краще — кокошніки та сарафани…
І не можуть бідаки прослідкувати причинно-наслідковий зв’язок між святом П’ятидестниці, коли зійшли вогненні язики на апостолів і ті заговорили різними мовами, і між сьогоднішнім правом українців на свою мову і на свою церкву.
Йдуть і слухають «акі та пакі» та всякі «вонмєми».
Колись навіть з учителькою-філологинею сперечався про це, бо попросив її перекласти ті «вонмєми», які вона вислуховує у Троїцькому соборі. Замість перекладу почув: «Там такого не кажуть!». Чим ще раз підтвердила моє переконання, що в храмах московського патріархату люди стоять, як домогосподарка на кухні з включеним радіо — фонить щось, жебонить, а що — не важливо, бо думається про борщ, про чоловіка, про оцінки дітей і порвані їхні черевики…
Отакі «акі та пакі»…
Де вже тут думати, що Троїцький собор заснував гетьман Мазепа, і за версією Сергія Павленка навіть його зображення є над входом в образі Іоанна Предтечі.
А наші люди слухають натомість московську блекоту, вірячи у благодатність Амвросія, сини якого служать на Москві, а він Москві служить тут.
Добре бути тупим — легше жити, кажуть.
Василь Чепурний
