Суспільство

Свята пташка

Вчора побачив їх у санаторному гаю.
Верткі, червонобокі, білокрилі, перебігали гілками догори ногами.
Шишкарі!

В народі їх називають штіґлінцами.
Ніхто так не любив птахів, як Андрій Ворон, називав їх видимими янголами, що поєднують землю і небо. Це він уперше показав мені в ялиннику на Симковому Горбі шишкаря.

«Свята пташина», – сказав загадково.

«Чому?»
«Може, тому, що дзьоби в них хрестоподібні. А може, тому що їх трупики довго не розкладаються – нетлінні. Вони наче «просмолюються» живицею хвойних дерев. А ще гніздуються взимку, їх пташенята без пір’я, але не замерзають. І ніхто не знає, в чому річ. Крім Бога…

Є легенда, що, коли розпинали Ісуса, пташка шишкар підлітала до хреста й витягувала колючки з тернового вінка. Через те дзьобик її загнувся. І тоді Бог сказав: «Ти ніколи не знатимеш, що таке голод і холод».

Мабуть, це про неї йдеться в Святому Письмі:
«Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарії? Жодна з них не забута у Бога».

Шишкар харчується насінням шишок і в’є гнізда на ялинових гілках під шапками снігу. І ніколи не покидає рідних теренів задля теплої чужини.

Мирослав Дочинець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.