Про свободу або справедливість, як основні проблеми політичних систем, говорять і пишуть давно. Питання про те, що таке свобода, обговорюється ще з часів Платона і Аристотеля. А у дискусіях про справедливість центральне місце відводиться темі розподілу матеріальних і суспільних благ.
А ось чи проблема гідності є центральною політичною проблемою? Думаю, що так. Причому ключовою. І вона напряму пов’язана як зі свободою, так і зі справедливістю. Адже гідність будь-якої людини спирається на визнання за нею права на самостійну дію, на здатність самостійно керувати собою.
Відповідно гідність людини принижується тоді, коли до неї починають ставитися як до тварини, машини, до знаряддя для реалізації чиїхось цілей. Або як до нетямущий дитини, не здатної на самостійну дію.
Недарма римляни називали рабів словом puer, «дитина» (порівняйте з нашим аналог – «холоп», «хлоп», які є близькими до слова «хлопець»). А, як ще називати людину, якщо вона надала перевагу рабству, а не смерті?
Мабуть, вона явно ще не виросла та не дозріла до вільного життя і не готова брати на себе відповідальність за те, що відбувається навколо.
P.S.
Зверніть увагу – в самому корені слова «приниження» закладено відчуття фізичного зниження, – коли людину ставлять на коліна. Тому аби знову встати на повний зріст – їй потрібно «повстати».
P.P.S.
Мати гідність означає не перебувати навіть потенційно у волі іншого (свобода) та в залежності від сваволі іншої людини (справедливість). Тобто не бути рабом. Досить просте, як на мене, розуміння.
Сергій Чаплигін
