А взагалі дивовижно, що кравці навчились робити зі шматком тканини. Ніби нічо такого – метр, приміром, на два, ну, яскравий принт, ну, гарний матер’ял. Але там позначити крейдою, тут підрізати ножицями, а отут – профастриґувати перед приміркою і виріб міліметр за міліметром лягає як вилитий, припасовується до фігури, ніби рідний.
І коли пані одягає той шматок тканини із гарного матер’ялу та із яскравим принтом і магією вправних рук – він стає вітрилом і несе її вулицями міста навіть у повний штиль, бо має ранковий вітер у собі.
А ти собі йдеш у її фарватері і дивуєшся тому, що кравці навчились робити зі шматком тканини метр на два.
Володимир Гевко
